Робота – це місце, де людина проводить більшу частину свого часу. Саме тому, важливим є дотримання сприятливого психологічного клімату на робочому місці. Та, на жаль, це не завжди є можливим, адже, навіть, у найбільш дружньому колективі, часом виникають суперечки. Якщо внутрішні проблеми колективу вирішуються відносно простими методами, то суперечки між робітником та працедавцем можуть мати обопільні негативні наслідки.
Трудовими спорами вважаються конфлікти, що виникають між працюючою особою, з якою укладено трудовий договір та роботодавцем, щодо спору, внесення змін, укладання чи розірвання трудового договору або спори, повʼязані з правами та обовʼязками найманих працівників під час здійснення ними трудової діяльності.
Субʼєктами спорів можуть бути працівники, з якими укладено, у відповідності до чинного законодавства, трудовий Договір, так і ті, які працювали без оформлення трудових відносин в порушення Кодексу законів про працю.
Категорія трудових спорів є досить складною через відсутність нормативно – правової бази, яка б відповідала вимогам сьогодення, адже основний кодифікований нормативно-правовий акт, який регулює трудові відносини – Кодекс законів про працю, затверджено ще 1971 року Верховною радою Української радянської соціалістичної республіки.
Трудові спори
Враховуючи час прийняття КЗпП, в ньому закріпленні головні соціалістичні та ідеологічні гасла комуністичної влади, які передбачали, що роботодавцем є виключно держава, а тому кодекс, в принципі, не спрямований на забезпечення рівних прав роботодавців і найманих працівників приватних підприємств.
Трудові правовідносини регулюються також законами ( Закону України «Про відпустки», Закон України «Про колективні договори та угоди») та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, проте, це не розвʼязує проблему відсутності єдиного кодифікованого акту, який відповідав би вимогам реального часу, та захищав на одному рівні як працівників так і роботодавців.
У звʼязку з зазначеним, важливою складовою успішного розгляду спору у сфері трудових відносин є знання та застосування судової практики, яка заповнює недоліки трудового законодавства та формує єдину позицію щодо розвʼязання певної категорії спорів.
Наша компанія та наш юрист по трудовому праву мають знання та досвід у сфері розвʼязання трудових спорів, а кваліфіковані спеціалісти в будь який час допомогти у вирішенні індивідуальних та колективних трудових спорів та готові відповісти на Ваші запитання та виїхати для надання правової допомоги.
Трудові спори: вирішення
Вирішення відбувається у досудовому або судовому порядку. Уповноважені на розгляд таких спорів є міські, міськрайонні, районні, районні у місті суди та комісії щодо трудових спорів.
Рішенням загальних зборів трудового колективу, з метою врегулювання спорів, що виникають на установах, підприємствах чи організаціях з кількістю не менше п’ятнадцяти працюючих осіб, створюються спеціальні комісії по трудових спорах. Рішення КТС може бути оскаржено в судовому порядку. Станом на сьогодні, такі комісії створюються, в основому, на великих державних підприємствах.
Важливим аспектом при поданні позовної заяви є процесуальна підвідомчість трудових спорів. Так, наприклад, спори з приводу звільнення з публічної служби та поновлення на посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розглядаються за правилами адміністративного судочинства, а справи, відповідачем у яких є роботодавець – юридична особа, щодо якої порушено справу про банкрутство розглядаються тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство відносно роботодавця, а всі спори предметом яких є немайнові вимоги працівників розглядаються місцевими загальними судами за правилами встановленими Цивільно-процесуальним кодексом. Статтею 19 якого, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із трудових спорів, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Трудові спори відповідно Цивільно – процесуального кодексу України можуть розглядатися в порядку наказного або спрощеного позовного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Зокрема, із заявою про видачу судового наказу у відповідно до статті 161 ЦПК України може звернутись особа, якій належить право вимоги або органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ видається, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. При цьому, відповідно до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Позовне провадження спрощене, призначене для розгляду справ, для яких пріоритетним є швидке їх вирішення. Справи спрощеного позовного провадження розглядаються судом за правилами, установленими Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними ЦПК України.
Отже, при підготовці до захисту свої трудових справ, працівнику треба не тільки знайти докази, належним чином обгрунтувати свою позицію, а й правильно визначити суд, до юрисдикції якого належить розгляд даної категорії спорів. Саме тому, радимо в будь-якій незрозумілій ситуації, звернутись за кваліфікованою юридичною допомогою до адвоката по трудовому праву.
Наші юристи з радістю нададуть консультації як роботодавцю, так і працівнику, з приводу оформлення трудових відносин, згідно з чинним законодавством, допоможуть вирішити будь яку конфлікту ситуацію на стадії проведення переговорів, підготувати обгрунтовану позовну заяву та здійснювати супровід розгляду трудової справи у всіх судових інстанціях.