Діяльність будь-якої юридичної особи передбачає складання великої кількості внутрішньої документації підприємства, такої як: посадові інструкції, трудові та колективні договори, різного роду накази тощо. Кожен з таких документів має свої особливості та вимоги щодо його розробки, а також відіграє важливу роль в організації внутрішньої роботи компанії. Їх розробкою зазвичай займаються юристи, оскільки для цього потрібно мати певні знання, зокрема в галузі трудового права. Проте на невеликих організаціях подібні обов’язки можуть бути покладені й на інших співробітників, яким справитися з поставленою задачею не так легко. Розглянемо основні нюанси, пов’язані зі складанням такої документації та її роллю в життєдіяльності організації.
Посадова інструкція: вимоги до оформлення документу
На підприємстві може працювати велика кількість людей, кожен з яких займає відповідну посаду. При цьому на кожну таку посаду повинна бути розроблена посадова інструкція, яка чітко регламентує вимоги, що ставляться до певної категорії співробітників. Саме в ній визначаються всі права й обов’язки робітника. Тому при оформленні нового працівника в першу чергу його ознайомлюють з цим документом.
При його розробці використовують штатний розпис, класифікатор професій, відповідні кваліфікаційні характеристики кожної з них. Після складання зазначених документів видається наказ про затвердження посадових інструкцій.
Стандартна структура посадової інструкції включає в себе наступні розділи:
- Загальні положення (визначає основні дані про посаду, функції, які працівник, що її займає, має виконувати, законодавчі акти, якими слід керуватися в роботі, порядок прийняття та звільнення з роботи, умови оплати праці тощо);
- Завдання та обов’язки (перелік завдань, видів робіт);
- Права (повноваження працівника);
- Відповідальність (критерії, за якими оцінюється виконана робота, персональна відповідальність працівника за її невиконання або неналежне виконання);
- Взаємовідносини за посадою (зазначається коло осіб, з якими у працівника виникають взаємовідносини).
Колективний договір як гарантія забезпечення трудових прав працівників
Колдоговір являє собою документ, що укладається між роботодавцем і працівниками задля забезпечення останніх трудовими та соціально-економічними гарантіями. Він передбачає додаткові права робітників.
Від імені працівників зазвичай виступає профспілкова організація, але якщо такої на підприємстві немає — колектив обирає уповноваженого представника, який від їх імені зможе підписати такий документ.
Його основна мета — врегулювати виробничі, трудові та соціально-економічні відносини на підприємстві, а також узгодити інтереси власника та уповноваженого ним органів і працівників.
Порядок укладення колективного договору передбачає, що для його прийняття скликаються збори трудового колективу. Вони розглядають підготовлений проект документу і якщо сторони дійшли згоди за всіма пунктами — схвалюють його. Це засвідчується відповідним протоколом.
Після цього сторони протягом 5-ти днів повинні підписати договір, якщо зборами не були встановлені інші строки. Підписаний документ підлягає повідомній реєстрації у виконавчих органах державної влади або місцевого самоврядування.
Якщо сторони не зазначають, що в документі є відомості, які не підлягають оприлюдненню, він опубліковується на офіційному сайті реєструючого органу та знаходиться у відкритому доступі, тож ознайомитися з ним можуть усі бажаючі.
Колективний договір укладається на певний строк, визначений сторонами і продовжує діяти до прийняття ними нового. Протягом цього часу сторони можуть вносити в нього зміни, які також необхідно приймати на загальних зборах трудового колективу та подавати на повідомну реєстрацію.
Крім того, сторони, що підписали зазначений документ, у строки, визначені колдоговором, щорічно звітують про хід його виконання. Дія колективного договору поширюється на всіх працівників підприємства. Тому у випадку порушення їх прав, вони мають право звертатися за їх захистом до суду, посилаючись на положення колдоговору.
Трудова угода чи трудовий договір?
Трудова угода за своєю суттю є цивільним правочином, що регулюється нормами цивільного законодавства. Це може бути:
- договір підряду (виконання робіт);
- договір надання послуг.
Таким чином особа, що працює на таких умовах, не є штатним співробітником організації. Законодавство про працю на неї не поширюється, такі як оплачувана відпустка чи виплати у разі хвороби.
Крім того, зазначений документ майже завжди є строковим. Особливо, коли мова йде про виконання певних робіт, адже такі договори не можуть бути безстроковими.
У свою чергу порядок укладення трудового договору регламентований нормами трудового законодавства. В даному випадку працівника приймають до штату організації, сплачують за нього податки та страхові внески, а робітник має право на відпочинок, лікарняний тощо.
Як правило, трудові договори безстрокові, хоча можуть укладатися й на визначений строк. Особливою формою таких договорів законодавство вирізняє контракт, в якому всі істотні умови встановлюються за угодою сторін.
Якщо вам необхідна консультація чи допомога у складанні будь-якого із зазначених вище документів — звертайтеся до компанії «Ессеншал»! З нами внутрішня документація підприємства буде завжди в повному порядку!